...


Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 339
Нашому сайту
Вхід
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

З досвіду роботи Глущенко Л.В.

З досвіду роботи

Глущенко Людмили Валеріївни

Впровадження в практику роботи інтерактивних методів

з розвитку мовлення дошкільників

 

«Мову можна усякими засобами розви­вати,

робити ясною, чепурною, щирою, бо вона — творче зна­ряддя,

за допомогою якого виховується думка, серце, слово правди й краси.»

                                     С.Русова

 

Найголовнішою ознакою держави та нації є її рідна мова. Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації,  її культури. Рідна мова – невід’ємна частка Батьківщини кожної людини,  це "голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші струни людської душі" (Б.Антоненко-Давидович). Рідна мова - це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою, це «затишок батьківської хати,  веселий гомін дитячого товариства».

Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього ди­тинства в сім’ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконален­ня її триває у дошкільному закладі, школі і впродовж усього життя.

Серед найважливіших рис художньо-мовленнєвої діяльності до­слідники (А.Богуш, Н.Гавриш, Л.Таллер, О.Ушакова, С.Чемортан) називають наявність структурних компонентів (сприйняття, вико­нання, творчість), специфічні способи втілення художнього образу в мистецтві слова, реалізацію естетичної функції мовлення в кожному з видів художньо-мовленнєвої діяльності. А.Богуш включає до скла­ду художньо-мовленнєвої діяльності, крім визначених компонентів, театралізовану діяльність (що за своєю природою подібна до літера­турної творчості), адже це не тільки процес розумового переживання з героями літературного твору, але й перехід до практичних, у тому числі мовленнєво-творчих, дій.

І народна педагогіка, і  соціальні дослідження переконливо показали, що дошкільне дитинство, яке становить лише десяту частину життя людини, має надзвичайно важливе значення у становленні особистості.

  Важливим результатом мовленнєвого розвитку є розвиток мовленнєвої компетентності  у соціальній взаємодії. Високий рівень мовленнєвих досягнень дитини дає їй можливість реалізувати як соціальну, так і інтелектуальну активність у колі однолітків та дорослих людей.

Навчання рідної мови відбувається в рамках особистісно-орієнтованого підходу, який враховує рівень мовного розвитку та мовні здіб­ності, наміри, бажання,  індивідуальні особливості кожної дитини і стимулює творчі прояви особистості з орієнтацією на її індивідуаль­ність.

Робота з дітьми ґрунтується на теоретичних положеннях педагогіки та психології. В основу досвіду роботи покладено Базовий компонент дошкільної освіти який відображає тенденції організації дошкільної освіти, орієнтує на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження, необхідність забезпечити дитині свободу вибору.

Основи мовленнєвої компетентності закладаються сім’єю та розвиваються в  дошкільному закладі, будуються на традиціях родинного виховання та сучасних здобутків педагогічної науки. Сучасна методика розглядає мовлення не ізольовано, а в контексті поняття комунікація, яке містить не лише мовленнєвий, а й психологічний, соціально – культурний аспект. Отже, в процесі формування мовленнєвої компетентності передбачила реалізацію таких завдань:

- навчання дітей презентувати себе оточенню та розуміти комунікативну поведінку співрозмовника (його стан, настрій, наміри) за допомогою мовних, позамовних та інтонаційних засобів виразності;

- ознайомлення дітей із основними правилами мовленнєвого етикету, виховання якостей культурного співрозмовника (повага до людини, стриманість, толерантність до позицій іншого);

- розвиток вміння вести діалог: ставити запитання, відповідати по суті, підтримувати розмову);

- розвиток вміння творчо підходити до використання комунікативних еталонів (привітання, прощання, вибачення, прохання, відмови тощо) відповідно до конкретної ситуації;

- формування якостей самостійного зв’язного висловлювання: доцільності, змістовності, логічної послідовності, образності, креативності;

-  оволодіння рідною мовою – як найціннішим скарбом нації, розвиток емоційно – насиченого і забарвленого мовлення кожного індивідуального мовця, кожної особистості.

Формування комунікативної компетентності спрямоване на розвиток культури мовленнєвого спілкування, мовленнєвого етикету та етичних норм спілкування.

Організація моєї роботи з мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку  ґрунтується на основних принципах роботи:

  • інтеграція різних видів дитячої діяльності;
  • активізація особистісного досвіду дітей;
  • формування у дошкільників уміння активно застосовувати в практичному житті набуті знання;
  • врахування та співвідношення інформації щодо самостійного мовлення дітей;
  • цілеспрямоване використання творів художньої літератури, народознавчого матеріалу;
  • поступове підведення дошкільників до уміння контролювати, оцінювати, аналізувати особисте мовлення;
  • гнучкість, варіативність, творчість  у використанні засобів спілкування.

Реалізацію поставлених завдань здійснюю під час організації різноманітних форм роботи з дітьми використовуючи ефективні методи та прийоми, серед яких: факультативи, комплексні та інтегровані заняття, міні-заняття, моделювання та проектування, використання інтерактивних вправ, трудова діяльність та різні види ігор, вирішення проблемних завдань і ситуацій, спостереження та екскурсії, театралізована діяльність, читання художніх творів та бесіда за ними, вивчення художніх творів на пам’ять, рольове програвання бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, психогімнастика та пантоміма, образотворча діяльність, робота з родиною, гурткова робота, оформлення дитячих книг, випуск тематичних родинних газет, словесна творчість.

Організовуючи спілкування дошкільників, навчаю дітей дотримуватись основних правил позитивного спілкування та взаємодії:

  • розмовляти мовою партнера — учасники взаємодії мають спіл­куватися між собою знайомою, доступною, зрозумілою всім мовою;
  • поважати партнера, підкреслювати його значущість, адже базовими потребами кожної дитини є потреба у визнанні, прийнят­ті та повазі — проявляти повагу до однолітка слід щиро й у різні способи (брати до уваги його пропозиції, враховувати його знання і можливості, надавати право вибору, схвалювати його досягнення тощо);
  • підкреслювати спільне — «ми з тобою схожі» (єдність інтересів, цілей, завдань, планів, думок, точок зору партнерів зі спілкування);
  • проявляти інтерес до проблем партнера — інтерес має бути явним, тобто вираженим за допомогою слів, дій, вчинків, адже бай­дужість до товариша гальмує конструктивне спілкування.

Щоб мовленнєва взаємодія дітей була ефективною, намагаюся створити умови для розвитку комунікативних навичок вихованців. Однією з таких умов є інтерактивне навчання дошкільників — ак­тивне використання в освітньому процесі інтерактивних методів на­вчання.

Інтерактивні методи — це способи цілеспрямованої міжсуб'єктної взаємодії, що забезпечують оптимальні умови розвитку дітей. Характерними осо­бливостями цих методів є:

  • оптимальна активізація дітей;
  • спільна діяльність вихователя та дітей у режимі рівноправ­ного спілкування;
  • створення умов для переживання успіху кожним учасни­ком педагогічної взаємодії;
  • обов'язкова рефлексія процесу навчання і виховання — осмислення доцільності обраних завдань, форм роботи, спо­собів діяльності, причин невдач або досягнення цілей тощо.

Розроблена мною система  роботи з дітьми дошкільного віку з використанням інтерактивних форм роботи  з мовленнєвого розвитку, а саме: мікрофон, дебати, удвох,  ланцюжок, снігова куля,  синтез  думок,  коло ідей,  загальний проект,  асоціативна квітка,  «Дерево рішень»,  метод багатоканальної діяльності,  дискусія,  "Мозкова атака (мозковий штурм)", вікторина, бесіда-діалог,  моделювання проблемних ситуацій,  "Що? Де? Коли?",  «За і проти»,  передбачення,  показуха,   «А що було б, коли б...?»,  уявна картина,    «Що можна робити...?»,  перевтілення, казка навпаки ,  колаж,  реклама та ін, що сприяє комунікативно-мовленнєвому розвитку та зумовлює здат­ність  дошкільників, розв'язуючи певні завдання під час пізнавальної, образотворчої, трудової діяльності, планувати свої дії, узгоджувати їх з партнерами та домовлятися з ними про спільні дії для досягнення бажаного результату. Високий рівень мовленнєвих досягнень дає дитині можливість реалізувати як соціальну, так і ін­телектуальну активність у колі однолітків. Спрямованість на кому­нікацію, потреба і прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим їм змушують дошкільника будувати і перебудовувати мовленнєві ви­словлювання у таких повних формах, які забезпечують взаєморо­зуміння.

Під час спілкування з однолітками дитина вчиться виражати себе, свої бажання, настрій, керувати іншими, налагоджувати взає­мини. У ході такої взаємодії у дитини складається образ світу й образ власного Я. Тому дуже важливими є ефективна організація і керів­ництво такою взаємодією з боку вихователя.

Окрім вищезгаданих інтерактивних методів навчання дошкільників у практиці  роботи активно використовую  й наступні: творчі завдання, робота в малих групах, навчальні ігри (рольові та ділові, ігри-імітації), ігри-змагання (старший дошкільний вік), інтелектуальні розминки, робота з наочним матеріалом, тематичні діалоги, аналіз життєвих ситуацій тощо.

 Таким чином, інтерактивне навчання на заняттях (в тому числі й інтегрованих)  відбувається:  в парах (2 дитини), у мікрогрупах (3-4 дитини), у малих групах (5-6 дітей) разом з вихователем. При оцінюванні висловлювань дітей  намагаюся не вживати  слово «правильно», а казати: «цікаво», «незвичайно», «добре», «чудово», «оригінально», що стимулює дітей до подальших висловлювань.

Перспективний план роботи складено з урахуванням завдань Базового компонента дошкільної освіти, розділений на 9 місяців, протягом яких іде навчальний процес, тобто з вересня по травень. Планування продуктивних видів діяльності передбачає не самостійну, відокремлену тематику, а підпорядковується пізнавальним темам з соціального оточення, природи та  літературним творам.

Працюю над формуванням мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку. Основною формою навчання дошкільників у процесі організованої пізнавальної діяльності залишаються заняття: комплексні, інтегровані, міні-заняття з пріоритетом мовленнєвого розвитку. На таких заняттях основну увагу зосереджую  на  практичному засвоєнні дітьми норм рідної мови (фонетичних, граматичних, лексичних), формуванні навичок розповідання, переказування. Згідно з методикою застосовую продуктивні методи та прийоми навчання, кожен з яких має свою педагогічну доцільність, доповнює один одного й використовується у взаємозв'язку. Намагаюся створити під час заняття комфортні умо­ви, що дають змогу підтримати зацікавленість, ініціативність кожної дитини протягом усього заняття і сприяють її прагненню виявля­ти активність під час розв'язання мовленнєвих завдань. Такими умо­вами є забезпечення позитивного емоційного тла заняття, зміна ви­дів діяльності, використання ігрових прийомів навчання, урахування організаційних особливостей та часових меж заняття.

У процесі роботи на занятті почергово залучаю дітей до різних видів діяльності, тобто поєдную  мовленнєві засоби з іншими засобами і способами відтворення змісту навчального матеріалу.

Розгортання навчально-мовленнєвої діяльності передбачено у повсякденному житті у формі мовленнєвих ігрових ситуацій, дидактичних ігор, самостійної художньо-мовленнєвої діяльності індивідуальної роботи, творчих гуртків, а також активне включення мовлення в предметну, ігрову, рухову, пізнавальну, образотворчу, театралізовану, музичну діяльність тощо.

Художньо-мовленнєва діяльність дітей є одним з найулюбленіших способів самовираження маленької дитини. Вона відбувається в організованих формах або просто за ініціативи дітей, поза спеціальними заняттями.  

Мовленнєва діяльність в її естетичному аспекті виступає одним із найважливіших компонентів, що пояснюється унікальною роллю мови та мовлення в життєдіяльності людини. Мов­лення бере участь у всіх етапах творчого процесу: у створенні задуму, пошуку способів його реалізації, у спрямуванні, уточненні, стимулюван­ні творення, на контрольному етапі оцінки у співвіднесенні одержаного результату із задумом. Діти виявляють творчість у власному мовленні під впливом творів мистецтва, які збуджують естетичні по­чуття, переживання, художні враження. Постійно  працюю над емоційно, естетично забарвленим мовленням дітей, яке збагачує, спрямовує, стиму­лює невербальні творчі прояви дитини.

Дитина виявляє свою індивідуальність, своєрідність власного художнього бачення зв'язків між подіями і пер­сонажами, оцінку, порівняння, узагальнення, що веде до встановлення залежності впливу засобів художньої виразності від змісту. Все це є обов'язковим етапом засвоєння дитиною способів художньо-мовленнєвих дій, важливим етапом переходу до власної творчості.

Особливе місце у виховному про­цесі  приділяється розвитку  здібностей дітей під час організації театралізованої діяльності, ігор-драматизацій. Така робота сприяє розвитку у дітей не лише зв'язного мовлен­ня, але й таких пізнавальних психічних процесів, як мислення, пам'ять, уява. Діти навчаються вільно висловлювати свої думки, об­ґрунтовувати вибір, коментувати діяльність. Мовлення набуває ви­разності та образності.                                                                  

Важливою складовою навчально-вихов­ного процесу вважаю ор­ганізацію роботи з батьками, сім'ями вихованців.

Сім'я, без сумніву, є основним осередком, де від­буваються становлення і розвиток особистості дитини, саме тут малюк отримує перші уроки жит­тя. З віком, коли дитина підростає, починає відвіду­вати дитсадок, вона набуває більшого суспільного досвіду. Співпраця з сім’єю будуюється на розумінні необхідності цілеспрямова­ного впливу на дитину, на  довірі.

Свою роботу починаю з діагностики кожної сім'ї, її домашніх умов, проблем у вихован­ні. Це лише перший крок. Діагнос­тика сімей триває протягом усього періоду перебу­вання дітей в дитсадку шляхом анкетування батьків, тестування, відвідування сімей удома.

Ра­джу батькам постійно спілкуватися з дитиною, завжди вислуховувати її, відповідати на всі її запитання, тим самим збагачуючи мовленнєвий досвід дитини. А ще закликаю батьків говорити з дітьми лише правильною української мовою, без надмірної кількості пестли­вих слів та слів-паразитів. Адже діти, наслідуючи дорослих, засвоюють ті мовленнєві зразки, які чують.

За результатами індивідуальних бесід з батька­ми, відвідування родин, спостереження за поведін­кою дітей у групі добираю матеріал для колективних бесід-консультацій, групових батьківських зборів, тренінгів, рекламних папок-пересувок Таким чином здійс­нюю перехід до принципово нових форм стосунків, які можна охарактеризувати так: як більш вільні, гнучкі, диференційовані, гуманні.

Культура мовлення має як соціальне, так і національне зна­чення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, об­лагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культу­ри особистості та суспільства загалом; через культуру мовлення від­бувається культивування самої мови,  її вдосконалення.

Роль мови і мовлення у становленні особистості надзвичайно велика. Це унікальний скарб, який забезпечує спілкування, взаєморозуміння, взаємодію з іншими людьми. Тому ми намагаємося виховати таку мовну особистість, яка вмітиме вільно і творчо використовувати мову у різних життєвих ситуаціях.